29 ЧЕРВНЯ 2016

Марія Еухенія Сід Родрігес – колишній делегат Дорослої секції ЄФПП. Колишній кооптований член Виконавчого комітету ЄФСП. Президент Іспанської асоціації психоаналітичної психотерапії. Адреса: Calle Alcalá 99 – 5ºB. 28009 Madrid. Іспанія. E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Презентація, яка відкривала Зустріч делегатів ЄФПП 24 червня 2015 р. у Берліні

Я висловлюю величезну подяку організаторам за пропозицію розповісти про історію ЄФПП, хоча це й нагадує мені про мою старість... Наступного року ЄФПП відзначить свій 25 день народження, і я вже чую свої власні слова: "Двадцять п'ять років? Але це було як ніби вчора!" Але це правда: я справді постаріла...

З чого розпочати цю розповідь? Я не можу знайти кращого введення в історію ЄФПП, ніж слова Зігмунда Фрейда. У 1918 році він сказав:

А тепер на завершення я хотів би розглянути ситуацію, яка належить майбутньому, яка багатьом з вас здасться фантастичною, але яка, як я вважаю, заслуговує все-таки на те, щоб подумки до неї підготуватися. Ви знаєте, що наша терапевтична діяльність не дуже інтенсивна. Ми лише жменька людей, і кожен із нас навіть при напруженій роботі може присвятити себе протягом року лише невеликій кількості хворих. Порівняно з надлишком невротичного страждання, яке є у світі і якого, напевно, не повинно бути, те, що ми можемо з нього усунути, у кількісному відношенні навряд чи береться до уваги. Крім того, умовами нашого існування ми обмежені заможними верхніми верствами суспільства [...]. З іншого боку, можна передбачити: колись совість суспільства прокинеться і нагадає йому, що бідна людина має таке ж право на отримання психічної допомоги, яке вона вже зараз має на хірургічне життя. І те, що неврози загрожують здоров'ю народу не менше, ніж туберкульоз, і так само, як туберкульоз, не можуть бути надані безсилою турботі окремої людини з народу.

Тоді будуть створені лікарні або амбулаторії, в яких працюватимуть психоаналітично навчені лікарі, [...]. Можливо, пройде ще багато часу, доки держава не сприйматиме ці обов'язки як настійні. [...] Але колись до цього повинні будуть прийти. Тоді маємо завдання пристосувати нашу техніку до нових умов. [...]. Цілком імовірно, що при масовому застосуванні нашої терапії нам також дуже часто доведеться сплавляти чисте золото аналізу з міддю прямої сугестії, та й гіпнотичний вплив, можливо, знову знайде там місце, як при лікуванні хворих на військовий невроз. Але яку б форму не прийняла ця психотерапія для народу, з яких елементів вона не склалася, її найдієвішими і найважливішими складовими частинами, безсумнівно, залишаться ті, що були запозичені зі строгого, нетенденційного психоаналізу. [Freud, 1918, pp. 166-168]